Моя скала, мой свет в ночи,
К Тебе иду я, спотыкаясь.
Чтоб не утратить пламя маленькой свечи
Молюсь к Тебе я, задыхаясь.
Мой крик услышал Ты и подошёл,
Меня над самой пропастью нашёл!
О! Как нуждалась я в Твоей Божественной любви!
Сказала я:"Вот жизнь моя, - бери!"
С тех пор не мало раз я падала в пути,
Но Бог мой, Царь мой приходил меня спасти.
Он рядом, стоит только руку протянуть,
И Он возьмёт тебя и Сам покажет путь!
Комментарий автора: Этот стих был написан, когда я явно увидела Божью руку в своей жизни. К этому моменту я уже была христианкой, но так и не осознавала полностью Божьего замысла для меня и всех людей. Но только благодаря Его Живому Слову мы можем жить, и жить с достатком!
Аня Полонская,
г. Черкассы, Украина
Живу и учусь в Черкассах. Спасителя приняла в сердце в 1996г и сейчас следую за Ним. e-mail автора:swiff@ua.fm
Прочитано 11580 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
