Над Дінцем крейдяна гора
У воді відбиваеться,
Кожен ранок в Дінці зоря
Мов дівчина купається.
У Дінець, там, пірнав і я
В ті обіймі, у зоряні,
Бо зоря, то мати моя,
І одні у нас корені.
Ненька вже за межу пішла,
Наче відбрунькувалася,
Хата, ген, на краю села
Сиротою назвалася.
Від навколишньої краси
Серденько защемляеться,
Трави під вагою роси
До земельки вклоняються.
По над берегом верби в ряд,
Човен навпіл розколотий,
Над Дінцев вечірня зоря
Розливається золотом
Микола Токарь
Николай Токарь,
Сидней Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.Служил в армии на Камчатке. Не имею, не состоял, не привлекался.Прошёл середину восьмого десятка.В браке состою 46лет.Имею дочь и троих внуков. Живу в Сиднее с 1997года. e-mail автора:niko1938@gmail.com
Прочитано 2153 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Заброшенная дверь - Марта Дитятева есть такая картина,она извесная, жаль сегодня не нашла её в инете.Я смотрела на неё когда то, и думала:" Интересно к кому это пришел Иисус, а Его не пускают, Он стучит и ждёт?",И вообще там нарисованы были такие заросли из репейника,странно , что к такому человеку пришел Сам Иисус.А когда я первый раз попала на собрание, то услышала проповедь про \\\"Се стою и стучу\\\",и как же я удивилась,что это дверь к сердцу каждого.В тот вечер я открыла Ему своё сердце и никога об этом не жалела.